Деякі дослідники припускають, що перше поселення на цій території виникло на початку XIII ст., як один з перевалочних пунктів, на давньому торговому шляху, більш відомому як«Руська путь». Більше того, один з краєзнавців переконує, що воно в той час було відоме під назвою «Висіцькі Вижні». Мабуть, цей населений пункт мав тоді стратегічне значення, оскільки фінанскові потоки, які проходили через нього, сприяли розвитку економікиГалицько-Волинської держави. 1349 р. -- Галичина була захоплена Польським королівством, увійшовши до його складу як автономне Королівство Русі. 1387 року, після суперечностей з Угорщиною, Польща остаточно утвердила тут свою владу. А село увійшло до складу спершуПеремишльської землі, а згодом до Самбірського повіту,Руського воєводства

Є відомості, що за часів короляСигізмунда I Старого, Дмитро Височанський подарував одному із своїх синів Верхнє Висоцьке, другому -- Комарники, а третьому -- Матків з Івашківцями. Парох КомарниківЩасний Саламонтвердив, що ще в1880р. бачив у Верхньому Висоцьку фундаційний лист, який документально закріпив цей дар багатого дідича своїм синам.
Уперше тут згадуються Височанськi в1505році, коли засновник роду Дмитро Височанський написав прохання до короля Олександра, про видання йому нового документу про привілеї, замість спаленого в Самборі (під час нападу татарів1497 року).
В1506році король Олександр привілеєм, виданим у Любліні, віддає землі шляхтичам Сашкові і Гадурові Комарницьким, Васконові Турянському і Дмитру Височанському -- спадкоємцям сіл Комарники, Тур'є і Висоцьке.
В1506році король Олександр привілеєм, виданим у Любліні, віддає землі шляхтичам Сашкові і Гадурові Комарницьким, Васконові Турянському і Дмитру Височанському -- спадкоємцям сіл Комарники, Тур'є і Висоцьке.
В 1762 році Ян Височанський подарував частину землі у Висоцьку Верхньому Янові Топільницькому.

Першою навчальною установою села була парафіяльна школа, в якій Михайло Мацьо навчав 7 дітей, а першу державну школу було відкрито в1875році.
Після закінченняПершої світової війниАвстро-Угорська імперіяу 1918 р. розпалась. В листопаді 1918 р. на західноукраїнських землях посталаЗУНР, на яку відразу напалаПольща. Село підпорядковувалось Самбірському військовому округу, Львіської області.
До кінця липня 1919 р. полякам (за допомогою прибулої зФранціїАрмії Галлера) вдалось захопити територіюГаличини. Верхнє Висоцьке, відоповідо до нового адміністративного поділу, увійшло у 1920 р. до Турчанського повіту,Львівського воєводства.
У період між двома світовими війнами у селі діяла лабораторія, де працював польський мікробіолог Рудольф Вейгль -- творець вакцини проти висипного тифу.
У 1933 році на лісопильному заводі відбувся страйк робітників. Керували страйком члени місцевого осередкуКПЗУ.

Червень 1941 р. --Німеччинанапала наСРСР, захопивши українські землі. Село перебувало у складі Самбірської, а з 1943 р. Дрогобицької округи (області)Дистрикту Галичина, який був включений доПольського генерал-губернаторства[33].
Німці відновили збірні громади (по 6-10 сіл), які називалися волостями. На чолі волості був війт, а в кожному селі -- солтис. Німецька окупаційна адміністрація вимагала беззастережного підпорядкування, а за непослух загрожувало покарання буками або розстріл. На селян були накладені великі контингенти зерном, м'ясом і молоком. Якщо господар не виконував призначений контингент, тоді німецька жандармерія робила у нього ревізію, а коли щось знаходила, то забирала всі продукти, а "винуватця" вивозили в концтабір[34].
У вересні 1944 р. село було звільнене від німецьких окупантів, увійшовши до складу спершу Дрогобицької, а потім до Львівської областіУРСР.З 1965 року входить до Турківського району.
На фронтахДругої світової війни225 жителів Верхнього Висоцького боролися з німецько-нацистськими загарбниками, з них 72 загинули, 67 -- нагороджені орденами і медалями.

Загалом, у радянських документах є відомості про 52-х мешканців села, які брали активну участь у боротьбі за незалежність України, в лавахУПА.
У повоєнні часи в селі функціонував колгосп «Верховина», за яким було закріплено 2102 га сільгоспугідь, в тому числі 1190 га орної землі, 1010 га лісу. В господарстві переважав м'ясо-молочний напрямок з розвинутимльонарством. Колгосп мав дві лісопильні. У селі було відділення Турківського райоб'єднання «Сільгосптехніки». Працювали дільнична лікарня, дитсадок, середня і дві початкові школи, будинок культури, їдальня та 11 магазинів.
Немає коментарів:
Дописати коментар